О.О.Корольов,
студент 1 курсу
фізико-математичного факультету
Науковий керівник: Н.Б.Сопнєва,
канд.пед.наук, доцент

СУЧАСНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Ці строки, які я побачив вибитими золотими літерами на одній із церков на лівобережжі Києва залишу без коментарів. Вони наочно ілюструють проблему, яку я досліджую. Дослідники охарактеризували її, як взаємодію механізмів у системі „людина-техніка-природне середовище”, коли технічні механізми, призначені для покращення життя людства, ставлять своїх винахідників під загрозу вимирання.
Екологія... Недавно ще незвичне слово звучить сьогодні зі сторінок газет, журналів, з різноманітних трибун. І це цілком ясно: зростаючі масштаби забруднення й деградації природного середовища викликають тривогу суспільства. Все частіше звучать слова: відновити гармонію людини і природи. Бо саме в цій гармонії — основи фізичного й морального здоров'я людини.
На мій погляд, у молодих і здорових людей надто міцна віра в те, що людина керує над природою. Подібна "глухота" до ритмів Землі закінчується печально: вона призводить до пошкодження роботи життєво важливих органів та їх систем. Й раптом, на фоні повного благополуччя - інфаркт чи інсульт, в декого печінка або шлунок про себе дають знати. Можливості організму не безмежні - "вигорає" надто напружена ланка. І ось уже "переможець" природи почуває себе піщинкою у Всесвіті. Його "коливає" від найменших змін. Тепер всі його думки про збереження здоров'я: лікарі, курорти, пошуки сильнодіючих ліків...
Сьогодні важливо усвідомлювати нерозривний зв'язок природи і суспільства, що носить взаємний характер. Згадаємо відомі слова тургенівского героя Базарова: "Природа - не храм, а майстерня, і людина в ній працівник". До чого призвела ця установка сьогодні, добре відомо на конкретних фактах.
Я зупинюся лише на деяких з них, які й охарактеризують і без того відому кожному актуальність проблеми.
Зростання масштабів господарської діяльності людини, бурхливий розвиток науково-технічної революції підсилили негативний вплив на природу, призвели до порушення екологічної рівноваги на планеті.
Зросло споживання в сфері матеріального виробництва природних ресурсів. За роки після другої світової війни було використано стільки мінерального сировини, скільки за всю попередню історію людства. Вирубка лісу у світовому масштабі значно перевищує приріст деревини, площа лісів, що дають землі кисень зменшується з кожним роком.
Головний фундамент життя - ґрунти всюди на Землі деградують. У той час, як Земля накопичує один сантиметр чорнозему за 300 років, нині один сантиметр ґрунту гине за три роки. Не меншу небезпеку являє собою забруднення планети. Світовий океан постійно забруднюється через розширення видобутку нафти на морських промислах. Величезні нафтові плями згубні для життя океану. В океан скидаються мільйони тонн фосфору, свинцю, радіоактивних відходів. На кожен квадратний кілометр океанської води зараз припадає 17 тонн різних викидів суші.
Самою вразливою частиною природи стала прісна вода. Стічні води, пестициди, добрива, ртуть, миш'як, свинець і багато чого іншого в величезних кількостях попадають у ріки й озера.
Забруднення атмосферного повітря перевершило всі припустимі межі. Концентрація шкідливих для здоров'я речовин у повітрі перевищує медичні норми в багатьох містах у десятки разів. Кислотні дощі, що містять двоокис сірки й окис азоту, що є наслідком функціонування теплових електростанцій і заводів, несуть загибель озерам і лісам. Аварія на Чорнобильській АЕС показала екологічну загрозу, яку створюють аварії на атомних електростанціях, вони експлуатуються в 26 країнах світу. [3]
Все це, як наслідок, обертається отруйними викиданнями в атмосферу, кислотними дощами, мертвими озерами, рукотворними пустелями, назавжди зникаючими видами рослин і тварин. Зникає навколо міст чисте повітря, ріки перетворюються в стічні канави, усюди купи сміття, смітники - така кидається в око картина божевільної індустріалізації світу.
Ці зміни навколишнього середовища, в свою чергу, негативно впливають на біохімічні, нейрофізіологічні, ендокринні, імунні процеси, що ще більше пошкоджує організм людини.[6]
Виникла не тільки гостра необхідність змінити суть технологічної цивілізації, додати їй природоохоронний характер.
Отже, проблема збереження природи непомітно для усіх нас переросла в проблему виживання цивілізації, а точніше переходу від стихійного тисячолітнього розвитку локальних цивілізацій, що змінюють одна одну, до світової цивілізації, довгострокове існування якої можливе лише в рамках строго заданих навантажень на природні комплекси.
Метою дослідження є комплексний аналіз факторів, які негативно впливають на здоров’я та життя людини, механізмів їх дії, а також пошук методів вирішення пов’язаних із цим проблем.
У ході роботи було вивчено, проаналізовано та узагальнено велику кількість інформації з різних джерел: галузевої літератури, періодичних видань, публікацій, наукових конференцій тощо, виражено особисте ставлення до існуючого положення та запропоновано шляхи вирішення існуючих проблем за авторським методом. У цьому полягає наукова новизна роботи.
Цей проект може бути використаний для проведення конференцій, диспутів, лекцій з питань екології, валеології та фізіології, економіки, БЖД, для ознайомлення різних верств населення з актуальних питань сьогодення в пресі та інших виданнях, бо зібрані воєдино дані значно спрощують пошук необхідної інформації. Матеріал також може бути використаний для написання інших робіт з даної теми.
У середині XX століття екологічна кризу набула якісно нового характеру. Вона стала глобальною. Це означає, що виникла небезпека руйнування систем життєзабезпечення людини і біосфери.
Усі кризи, які відбувались протягом історії людини, мають комплексну природу.
Особливістю сучасної екологічної кризи є те, що техногенні впливи значно переплітаються з природними процесами, вони підсилюються або послабляються ними. З іншого боку, і природні процеси (землетруси, повені і т.ін.) у багатьох випадках підсилюються техногенними факторами.
Екологи виділяють три основні групи причин, які ведуть до деградації життєвого середовища людини й зумовлюють глобальну екологічну кризу на планеті:
- прискорення економічного росту будь-якою ціною;
- зріст народонаселення й урбанізація;
- використання технологій, які передбачають максимальне використання природних ресурсів.[8]
Найбільший «внесок» в забруднення навколишнього середовища вносять теплові електростанції, металургійні й хімічні заводи. На частку теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води і 46% повітря. Вони викидають сполуки сірки, вуглецю та азоту, споживають велику кількість води: для отримання однієї кВт-години електроенергії теплові електростанції витрачають близько 3 л води (атомні —ще більше: 6-8 л). Стічні води теплових електростанцій забруднені й мають високу температуру, що стає причиною не тільки хімічного, а й теплового забруднення.
Металургійні підприємства відрізняються високим споживанням ресурсів і великою кількістю відходів, серед яких пил, оксид вуглецю, сірчаний газ, коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні (в тому числі бензопірен). Металургійна промисловість споживає багато води, яка забруднюється в процесі виробництва.
Різноманітними видами виробництва характеризується хімічна промисловість. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору.[3]
Сильно забруднюють атмосферу автомобілі. Автомобільний транспорт (у світі налічується більше 600млн автомобілів) дає 70-90% забруднень у містах. Якщо врахувати, що в містах мешкає більше половини населення Землі, то стане зрозумілим вирішальне значення автотранспорту щодо безпосереднього впливу на людей.
У викидних газах автомобілів переважають оксид вуглецю, діоксид азоту, свинець, токсичні вуглеводні (бензол, толуол, ксилол та ін.). Взаємодія вуглеводнів та оксидів азоту при високій температурі призводить до утворення озону. Якщо в шарі атмосфери на висоті 25 км достатньо високий вміст озону, необхідний для захисту органічного життя від жорсткого ультрафіолетового випромінювання, то біля земної поверхні підвищений вміст озону викликає пригнічення рослинності, подразнення дихальних шляхів й ураження легень.
Значне забруднення дає целюлозно-паперова промисловість. За об'ємом забруднених стоків вона посідає перше місце (більше 15%). В стічних водах підприємств цієї промисловості налічується більше 500 компонентів, причому ГДК визначені лише для 55. Найбільшу небезпеку становлять сполуки сірки та хлору, розчинена органіка.
Досить значна кількість забруднювальних речовин потрапляє в природне середовище в процесі сільськогосподарської діяльності. Найбільших збитків завдає застосування пестицидів — щорічно у світі їх використовують 4млн т, але врешті-решт лише один їх відсоток досягає мети, тобто впливає безпосередньо на шкідників сільськогосподарських культур. Решта впливає на інші організми, вимивається в ґрунти та водоймища, розвіюється вітром. Ефективність застосування пестицидів постійно знижується через звикання до них шкідників, тому, щоб досягнути попередніх результатів, необхідна все більша їх кількість. При розкладанні пестицидів в ґрунті, воді, рослинах часто утворюються більш стійкі і токсичні метаболіти. Щорічно у світі стається 0,5 млн. випадків отруєння пестицидами.
Значне забруднення ґрунтів, а як наслідок — сільськогосподарських культур, пов'язане з використанням мінеральних добрив. Щорічно у світі на поля вноситься 400-500 млн. т мінеральних добрив.
Великі забруднення дають тваринницькі комплекси: в навколишнє середовище потрапляють гній, залишки силосу і кормових добавок, в яких досить часто містяться сальмонели та яйця гельмінтів.[5]
Здоров'я людини, цілих груп населення залежить від впливу різних підсистем природного і соціального середовища.
Зростаючі темпи зміни середовища проживання призводять до порушення взаємозв'язку між ним і людиною, зниження адаптаційних можливостей організму. Середовище проживання може містити такі речовини, з якими організм у ході еволюції не зустрічався і тому не має відповідних аналізаторних систем, що сигналізують про їхню наявність.
Глибокі зміни біосфери відбуваються стрімкіше, ніж темпи еволюції живих організмів. Тому в налагодженому тисячоліттями механізмі взаємодій середовища й організму, зв'язаному з характером і рівнем захисних функцій останнього, може виникнути дисбаланс.
Агресивні екологічні фактори ушкоджують хромосоми і викликають мутації в генах, спотворюють спадкоємну інформацію, у результаті чого "хворі" клітини починають нестримно поділятися. При цьому ракові клітини не знищуються імунною системою, попередньо ослабленою тими ж негативними екологічними факторами.[1]
Екологічні проблеми по-різному проявляються на локальному і планетарному рівнях. На порозі III тисячоліття глобальна, планетарна екологічна криза характеризується такими ознаками:
1. Забруднення атмосфери.
Людина забруднює атмосферу вже тисячоліттями, однак наслідки користування вогнем, яким вона користувалася весь цей період, були незначні. Приходилося миритися з тим, що дим заважав диханню і що сажа вкривала стіни житла. Одержуване тепло було для людини важливіше, ніж чисте повітря і не закопчені стіни печери. Це початкове забруднення повітря не було проблемою, тому, що люди жили невеликими групами, займаючи велике недоторкане природне середовище. І навіть значне зосередження людей на порівняно невеликій території, як це було в класичній стародавності, не супроводжувалося ще серйозними наслідками.
Так було аж до початку дев'ятнадцятого століття. Лише за останні сто років розвиток промисловості "обдарувало" нас такими виробничими процесами, наслідок яких спочатку людина не могла собі представити. Виникли міста-мільйонери, ріст яких зупинити не можна. Усе це результат великих винаходів і завоювань людини.[6]
В основному існують три основних джерела забруднення атмосфери: промисловість, побутові котельні, транспорт. Частка кожного з цих джерел у загальному забрудненні повітря сильно відрізняється залежно від місця. Зараз загальновизнано, що найбільше сильно забруднює повітря промислове виробництво. Джерела забруднень - теплоелектростанції, що разом з димом викидають у повітря сірчистий і вуглекислий газ; металургійні підприємства, особливо кольорової металургії, що забруднюють повітря оксидами азоту, сірководнем, хлором, фтором, аміаком, з'єднаннями фосфору, частками і з'єднаннями ртуті і миш'яку; хімічні і цементні заводи. Шкідливі гази попадають у повітря в результаті спалювання палива для промисловості, опалення житла, роботи транспорту, спалювання і переробки побутових і промислових відходів.[8]
Атмосферні забруднювачі розділяють на первинні, що надходять безпосередньо в атмосферу, і вторинні, що є результатом перетворення останніх. Так сірчистий газ окислюється до сірчаного ангідриду, що взаємодіє з парами води й утворює крапельки сірчаної кислоти. При взаємодії сірчаного ангідриду з аміаком утворюються кристали сульфату амонію..
Основним джерелом пірогенного забруднення на планеті є теплові електростанції, металургійні і хімічні підприємства, що споживають більш 70% твердого і рідкого палива, що добувається.
Серед розмаїтості хімічних речовин і фізичних факторів, що надходять у навколишнє середовище, найбільш небезпечними є канцерогени - речовини, здатні викликати в живих організмах розвиток злоякісних утворень. З організму канцерогени не виводяться.
Основними шкідливими домішками пірогенного походження є наступні:
а) Оксид вуглецю. Виходить при неповному згоранні вуглецевих речовин. У повітря він попадає в результаті спалювання твердих відходів, з викидними газами і викидами промислових підприємств. Щорічно цього газу надходить в атмосферу не менш 1250 млн.т. Оксид вуглецю є з'єднанням, що активно реагує зі складовими частинами атмосфери і сприяє підвищенню температури на планеті, створенню парникового ефекту.
При більш високих концентраціях СО з'являється відчуття пульсу в скронях, запаморочення
б) Сірчистий ангідрид. Виділяється в процесі згорання палива, переробки сірчистих руд (до 170 млн.т. у рік).
SO2- безбарвний газ з гострим запахом, вже в малих концентраціях (20-30 мг/м3) створює неприємний смак у роті, дратує слизові оболонки очей і дихальних шляхів.
в) Сірчаний ангідрид. При тривалому впливі на людину альдегіди викликають роздратування слизових оболонок ока і дихальних шляхів, а при підвищенні концентрації відзначається головний біль, слабість, втрата апетиту, безсоння.
г) Сірководень і сірковуглець. Надходять в атмосферу окремо і разом в іншими з'єднаннями сірки. Основними джерелами викидів є підприємства що виробляют виготовленню штучні волокна, цукор, коксохімічні, нафтопереробні, а також нафтопромисли. В атмосфері при взаємодії з іншими забруднювачами вони піддаються повільному окислюванню до сірчаного ангідриду.
Мають наркотичну дію, у малих концентраціях викликають головний біль, запаморочення і т.п. Так при диханні протягом 8 годин парами бензину концентрацією 600 мг/м3 виникає головний болі, кашель, неприємні відчуття в горлі.
д) Оксиди азоту. Основними джерелами викидів є підприємства, що виробляють азотні добрива, азотну кислоту і нітрати, анілінові барвники, нітросполуки, віскозний шовк, целулоїд. Кількість оксидів азоту, що надходять в атмосферу, складає 20 млн.т. у рік.
NO N2O3 NO5 N2O4 .В атмосферу викидається в основному діоксид азоту NO2 - безбарвний отрутний газ, що не має запаху. Особливо небезпечні оксиди азоту в містах, де вони взаємодіють з вуглецями викидних газів, де утворюють фотохімічний туман – смог. Отруєне оксидами азоту повітря, починає діяти на легені. При підвищенні концентрації NO, виникає сильний кашель, блювота, іноді головний біль. При контакті з вологою поверхнею слизової оболонки оксиди азоту утворять кислоти HNO3 і HNO2, що приводять до набряку легень.
е) З'єднання фтору. Джерелами забруднення є підприємства що виробляють алюміній, емалі, скло, кераміку, сталі, фосфорні добрива. Речовини, що містять фтор, надходять в атмосферу у виді газоподібних з'єднань - фтороводню або пилу фториду натрію і кальцію. З'єднання характеризуються токсичним ефектом. Похідні фтору є сильними інсектицидами.
ж) З'єднання хлору. Надходять в атмосферу від хімічних підприємств, що виробляють соляну кислоту, пестициди, які містять хлор, органічні барвники, гідролізний спирт, хлорну вапно, соду. В атмосфері зустрічаються як домішки молекул хлору, так і пари соляної кислоти. Токсичність хлору визначається видом з'єднань і їхньою концентрацією. У металургійній промисловості під час плавлення чавуна і при переробці його на сталь відбувається викид в атмосферу різних важких металів і отрутних газів.
з) З'єднання свинцю. В організм через органи дихання надходить приблизно 50% з'єднань свинцю. Під дією свинцю порушується синтез гемоглобіну, виникає захворювання дихальних шляхів, сечостатевих органів, нервової системи. Особливо небезпечні з'єднання свинцю для дітей дошкільного віку. У великих містах вміст свинцю в атмосфері досягає 5-38 мг/м3, що перевищує природне тло в 10 000 разів.
і) Дисперсний склад пилу і туманів визначає їхню здатність проникати в організм людини. Особливу небезпеку представляють токсичні тонко дисперсні частинки пилу з розміром часток 0.5-10 мкм, що легко проникають в органи дихання.
й) Аэрозолі - це тверді чи рідкі частки, що знаходяться в повітрі. Тверді компоненти аэрозолей у ряді випадків особливо небезпечні для організмів, а в людей викликають специфічні захворювання. В атмосфері аерозольні забруднення сприймаються у виді диму, туману. Значна частина аэрозолей утворюється в атмосфері при взаємодії твердих і рідких часток між собою або з водяною парою. Середній розмір аерозольних часток складає 1-5 мкм. В атмосферу Землі щорічно надходить близько 1 куб.км. пилоподібних часток штучного походження. Велика їх кількість утворюється також у процесі виробничої діяльності людей.
к) Фотохімічний туман (смог) являє собою багатокомпонентну суміш газів і аерозольних часток первинного і вторинного походження. До складу основних компонентів смогу входять озон, оксиди азоту і сірки, исленні органічні сполуки - фотооксиданти.
Такі смоги - нерідке явище над Лондоном, Парижем, Лос-Анджелесом, Нью-Йорком і іншими містами Європи й Америки. За своїм фізіологічним впливом на організм людини, смоги вкрай небезпечні для дихальної і кровоносної системи і часто бувають причиною передчасної смерті міських жителів з ослабленим здоров'ям.[3]
л) Як показало виверження вулкана Сент-Хеленс у Північній Америці, атмосферу нерідко забруднює і сама природа. Величезні хмари пилу і газу при виверженні було видно на багато кілометрів, але вулкан таїв у собі невідому небезпеку. По підрахунках американських учених, він викинув радіоактивний газ радон, загальною дозою 3 млн. кюрі.[4;6]
До канцерогенних фізичних факторів відносяться рентгенівські промені, радіоактивні ізотопи й інші види радіоактивного забруднення середовища, а також ультрафіолетові промені.
Високі рівні канцерогенних фізичних факторів можуть, як правило, виявлятися в зонах, що примикають до аварійних об'єктів ядерної енергетики.
Малі дози опромінення можуть призвести до ракових захворювань, які, як правило, виявляються через багато років після опромінення. [8]
Забруднене повітря уражає насамперед легені, найбільш небезпечними оксидами сірки.
Забруднення навколишнього середовища позначається і на виникненні такого захворювання, як рак легень, хоча основна роль у патогенезі цього захворювання належить палінню. Для жителів великих міст імовірність цієї хвороби приблизно на 20-30% вище, ніж для людей, що живуть у селах чи невеликих містечках. Діти, народжені після патологічної вагітності, у забруднених атмосферними викидами районах, часто мають низьку масу тіла і рівень фізичного розвитку, а також функціональні відхилення серцево-судинної і дихальної систем.
Великий ступінь забруднення повітря викликає уповільнення процесів росту і розвитку, наростання дисгармонічності за рахунок підвищення жировідкладання, а малі концентрації шкідливих речовин активізують процеси акселерації. Порівняння антропометричних даних у дітей показало, що ріст, маса тіла й окружність грудної клітки в районі з забрудненим повітрям більше, ніж у районах з меншим ступенем забруднення. Таке явище свідчить про можливу стимуляцію фізичного розвитку впливом несприятливих зовнішніх факторів малої інтенсивності (ріст і маса тіла найбільших величин досягають у районах із середнім ступенем забруднення). Однак таке прискорення фізичного розвитку супроводжується помітним ослабленням ефективності серцево-судинної системи.
Виявлено взаємозв'язок змісту токсичних речовин у крові, сечі, волоссі і інших тканинах людей зі ступенем їхньої шкідливої дії на організм. Концентрація речовини в тканинах і виділеннях служить показником ступеня несприятливого впливу на організм. Виявлено залежності між рівнями кадмію і свинцю у волоссі школярів і їхнім розумовим розвитком. Найпоширеніший з токсичних важких металів - свинець, тому що він входить до складу бензину. [1;2;6]
Важливим фактором є руйнування озонового шару.
Ультрафіолетове випромінювання (компонент сонячного випромінювання) проникає крізь атмосферу, поглинається тканинами живих організмів і викликає руйнування молекул білка та ДНК. Ми захищені від агресивного впливу ультрафіолетового випромінювання шаром озону в стратосфері на висоті 25 км від поверхні Землі.[2]
Вважають, що вже в 1973 році фреонами був зруйнований 1% озонового шару, у 2000 році - 3% , а до 2050 року буде зруйновано 10%.
Руйнування озонового шару особливо значне над полюсами Землі, у зонах польоту космічних апаратів і надзвукової авіації.
Особливо небезпечні для озонового шару ядерні вибухи в атмосфері, тому що до нього надходить при цьому хлор, оксиди азоту. Ядерна війна може виснажити озоновий шар на 20% і більше. Скорочення концентрації ПРО3 в озоновому шарі приведе до масових ракових захворювань шкіри людей, уповільнення фотосинтезу і загибелі деяких видів рослин.
Таким чином, руйнування озонового шару призведе до знищення всього живого на Землі.[3]
2. Забруднення гідросфери.
Перед тим, як розглядати це питання хотілося б нагадати слова Тура Хейердала: "Людям необхідно зрозуміти величезну відповідальність перед сучасними і майбутніми поколіннями. Держави можуть поділяти між собою сушу, але океан, що завжди рухається, без якого неможливе життя, вічно буде загальним і неподільним багатством усього людства".
Водне середовище - це води суші (ріки, озера, водоймища, ставки, канали), Світовий океан, льодовики, підземні води, що містять природно-техногенні і техногенні утворення, що, отримуючи вплив екзогенних, ендогенних і техногенних сил, впливають на здоров'я людини, його господарську діяльність і все інше живе і неживе на Землі. Вода, забезпечуючи існування всього живого на планеті, входить до складу основних засобів виробництва матеріальних благ.
Гідросфера, мабуть, найбільш уразливий компонент навколишнього середовища. В даний час у результаті техногенних впливів назріла реальна загроза забруднення (мінерального, теплового, радіоактивного, хімічного, органічного, бактеріального), засмічення і виснаження вод.
В останні часи проблема чистоти води стала глобальною, набула міжнародного характеру.
Виникнення цієї проблеми пов'язане зі зростаючим забрудненням річок, озер і морів промисловими і сільськогосподарськими стоками, які містять різні токсичні для людини й усього живого речовини.
За даними спеціалістів, водний баланс України складає 50 млрд м3 води. Таким чином, на одного мешканця України припадає 1000 м3 води на рік. Водні ресурси України розподілені нерівномірно. У південних районах (Запорізької, Донецької, Миколаївської, Херсонської областей), де проживає значна частина населення України і розташовано багато підприємств промисловості, які потребують воду. Водних ресурсів у 5—10 разів менше, ніж у західних і північних областях/
Внаслідок викідів стічних вод і змиву мінеральних добрив вміст солей у водах Дністра і Південного Бугу збільшився в 2 рази, Дніпра - в 1,5 рази. Використання цієї води негативно відбивається на стані здоров'я споживачів, викликає тяжкі серцево-судинні та онкологічні захворювання.[10]
За даними експертів ВООЗ, від 75 до 90 % населення країн, що розвиваються, споживають забруднену воду. Це призводить до виникнення багатьох хвороб, росту дитячої смертності. Понад 80 % усіх випадків захворювань у світі пов'язано зі споживанням неякісної питної води. .[1;2]
Тифи, епідемічні коліти і дизентерія, викликаються і переносяться бактеріями, що передаються через воду. [5]
Серйозну занепокоєність у екологів усього світу викликає стан таких величезних світових артерій прісної води, як Волга, Ганг, Дніпро, Дунай, Міссісіпі та ін. У свою чергу, ці річки погіршують своїми виносами стан Світового океану, який і без того вже настільки забруднений, що його продуктивність почала падати. Значно погіршилась екологічна ситуація в рекреаційних районах Чорного, Азовського і Балтійського морів. Однією з глобальних катастроф століття слід вважати катастрофу, що відбувається на Аралі. У період з 1961 по 1994 рік водна поверхня моря скоротилася майже на 40 %, об'єм води - на 60. Дно цього моря оголилось на площі майже 25 тис. км. Берегова лінія відступила на 70-80 м. Арал втратив своє рибогосподарське значення.
Серйозною небезпекою є проблема дезинфекції питної води. Як показали дослідження американських спеціалістів, використання для цієї мети хлору небезпечне для здоров'я людей. Хлор при взаємодії з органічними речовинами води може утворювати канцерогени. Ось чому більшість країн світу (на превеликий жаль, Україна до них не належить) замінили хлор при дезинфекції води на озон.
За прогнозами спеціалістів ФАО, в майбутньому столітті проблеми кількості та якості води на планеті стануть самими гострими для людства. Океани і моря забруднені нафтою, радіоактивними відходами, пестицидами, відходами побутової хімії. За останні 20 років інтенсивність життя у Світовому океані знизилась на ЗО %. Велику небезпеку для людства має забруднення Світового океану солями важких металів. Першими жертвами такого забруднення стали японці, які споживали продукти моря, здобуті в зоні забруднення.
Основні елементи забруднення гідросфери такі:
А) Пестициди.
Б) Синтетичні поверхнево-активні речовини.
В) З'єднання з канцерогенними властивостями.
Г) Важкі метали.
Д) Нафта і нафтопродукти.
Е) Скидання відходів у море з метою поховання (дампінг).
Ж) Теплове забруднення.
3. Забруднення літосфери.[4]
Земля - основне багатство людства, її поверхневий родючий (гумусний) шар дає можливість існувати великій частці живих істот планети (включаючи й людину). Грунт містить у собі поживні речовини, органічні залишки, що є основою для життєдіяльності рослинних і тваринних організмів. Завдяки цьому стало можливим сучасне сільське господарство, яке забезпечує людину продуктами харчування, одягом та всім іншим, потрібним для життя.
У глибинах земної кори зосереджена переважна більшість корисних копалин, запаси чистої прісної води, величезна геотермальна енергія. У забезпеченні стабільності функціонування біосфери головна роль належить Землі завдяки діяльності її "живого покрову".
На жаль, останнє десятиріччя Земля почала втрачати свої колишні можливості. Вона неспроможна справлятися з очищенням атмосфери і вод від зростаючого антропогенного забруднення. Через порушення озонового шару виникають труднощі в захисті всього живого від ультрафіолетового випромінювання. З розвитком цивілізації і ростом народонаселення все гостріше постає питання про гранично допустиме навантаження на Землю, що дозволяло б їй функціонувати як складній біологічній системі.
Швидке зростання кількості населення призвело до надмірного використання природних ресурсів планети. Виникла реальна загроза світової енергетичної кризи. Небачених розмірів досягло забруднення природного середовища продуктами техногенної діяльності людини. Швидкість розвитку техногенних змін у біосфері випереджає адаптаційні можливості організму людини. Таким чином, проблема збереження життя на Землі пов'язана не тільки з обсягом виробництва продуктів харчування, але й якістю навколишнього середовища.[7]
Постійно чи тимчасово живуть у ґрунті хвороботворні мікроорганізми, які є збудниками інфекційних хвороб і можуть впливати на здоров'я людей.
Несприятливі наслідки для людини викликають забруднення земель хімічно шкідливими речовинами (мінеральні добрива, отрутохімікати, продукти радіоактивного розпаду, промислові викиди, канцерогени ), засмічення їх будівельним сміттям, побутовими і комунальними відходами, відвалами гірських порід, стічними водами.
Додаткове джерело хімічних речовин для організму міських жителів - сільськогосподарська продукція. Вирощувана поблизу міст, вона забруднена добривами і пестицидами (їхня кількість часто перевищує розумний рівень), а також опадами, що містять часом усю таблицю Менделєєва. Загальний рівень пилу в містах у 30-40 разів вище фонового, а поблизу промислових підприємств спостерігаються аномальні території, забруднення яких у 600 разів вище фонової. [1;2]
Ґрунт - це головне багатство землі. Якщо він "помре" - благополуччя людства стане під загрозою. На створення родючого шару в 18 - 20 сантиметрів природа витрачає від 1,5 до 7 тис. років. А буря чи сильна злива можуть знищити його за кілька годин.
Для забезпечення здоров'я людини першорядне значення має не тільки усунення небезпечних для її життя порушень навколишнього середовища, але й запобігання умов, які призводять до загибелі цілих екологічних систем. Ось чому треба виключити забруднення, яке згубне не тільки для людини, але і для природних комплексів, які її оточують, особливо рослинного і тваринного світу. Треба негайно припинити варварське знищення лісів (за три останніх століття з поверхні планети зникли 2/3 лісних масивів).[5]
Організм людини потребує постійного спілкування з природою. Природа - це здоров'я, ліки від усіх хвороб. Ось чому курорти й зони відпочинку, розташовані в мальовничих місцях (на берегах морів і водойм, у лісових масивах і горах, користуються популярністю серед відпочиваючих). Тут чисте цілюще повітря, що має фітонциди. Вони вбивають патогенні мікроорганізми, швидко відновлюють життєві сили організму, повертають бадьорість, здатність до праці й активної творчої діяльності.[6]
Однією з найбільш характерних особливостей розвитку сучасного суспільства є швидкий ріст міст, безупинний темп збільшення чисельності їхніх жителів, збільшення ролі міст у житті суспільства, перетворення сільської місцевості в міську, а також міграція сільського населення в міста.
Здоров'я людей значною мірою залежить від якості як природного, так і антропогенного середовища. В умовах великого міста вплив на людину природного компонента послаблено, а дія антропогенних факторів різко посилена. Міста, у яких на порівняно невеликих територіях концентрується велика кількість людей, автотранспорту і різних підприємств, є центрами техногенного впливу на природу. Газові і пилові викиди промислових підприємств, скидання ними в навколишні водойми стічних вод, комунальні і побутові відходи великих міст забруднюють навколишнє середовище різноманітними хімічними елементами. У більшості .промислових пилів і відходів вміст таких елементів, як ртуть, свинець, кадмій, цинк, олово, мідь, вольфрам, сурма, вісмут і ін., у сотні, тисячі і десятки тисяч разів вище, ніж у природних ґрунтах.[4]
Між геохімічною структурою забруднення територій міст і станом здоров'я населення існує зв'язок, що просліджується на всіх етапах - від нагромадження забруднюючих речовин і виникнення імунобіологічних порушень в організмі до підвищення захворюваності. У дитячих садах, розташованих у вогнищах забруднення, число дітей з високим ступенем мікробної інфекції досягає 32%, у той час як на фонових територіях - 8%. Показники захворюваності дітей бронхіальною астмою, бронхітами, отитами, кон’юнктивітами корелюють з масою випадань. У забруднених районах міста показники захворюваності на 40-60% вище, ніж у чистих районах.[1;2]
Атмосферний шлях надходження токсичних речовин в організм людини є ведучим, тому що протягом доби він споживає близько 15 кг повітря, 2,5 кг води і приблизно 1,5 кг їжі, крім того, при інгаляції хімічні елементи поглинаються організмом найбільше інтенсивно. Так, свинець, що надходить з повітрям, абсорбується кров'ю приблизно на 60%, що тоді як надходить з водою - на 10%, а з їжею - лише на 5%. Забрудненням атмосфери обумовлене до 30% загальних захворювань населення промислових центрів.[3]
Методи уникнення екологічних небезпек:
1. Проведення комплексної оцінки існуючих процесів та можливостей на регіональному, державному, міжнародному рівнях.
2. Використання систем екомоніторингу для виявлення найбільш актуальних проблем окремих регіонів.
3. Створення загальної електронної системи з використанням ГІС, для розробки конкретних методів та дій, спрямованих на загальне та стабільне покращення ситуації, а не ліквідацію окремих наслідків.
4. Створення та використання сучасних очисних споруд, впровадження технологій повторної переробки сировини, безвідхідного виробництва на підприємствах.
5. Використання енергозберігаючих технологій для економії ресурсів та зменшення навантаження на енергетичний комплекс.
6. Поступова розробка та перехід на альтернативні джерела енергії.
7. Збереження хоча б існуючого стану відновлюваних природних ресурсів, таких як ліси та ґрунти.
8. Доступність використання сучасного медичного обладнання, винахід нових ефективних методів боротьби з найбільш загрозливими хворобами та впровадження їх у практичне використання.
9. Підписання та виконання міжнародних договорів про обмеження викидів отруйних речовин у навколишнє середовища, як, наприклад, Токійський договір, що має вступити в дію 16.02.2005.
10. Грамотна економічна та юридична політика держави.
Досліджуючи ці дуже непрості проблеми, я зрозумів, що все таки планета волає про допомогу і дзвін тривоги дзвонить по всьому земному будинку...
"Ніхто з наших попередників у першій половині століття не міг представити ті загрози, з якими людство, зіткнулося сьогодні. Вперше в історії виникла небезпека знищення цивілізації. Ця реальність усвідомлюється сьогодні усіма, у тому числі і у великих державах".
Критично проаналізувавши ситуацію, що склалася з проблем, які розглянуті в моїй роботі, можна зробити наступні висновки.
Перший. Науково - технічний прогрес зупинити неможливо. Але щоб не виявитися на його узбіччі, треба вже сьогодні в зернах, кинутих у борозну, бачити завтрашні колосся. І взяти на себе відповідальність за їх вирощування. Іншими словами, зміцнюючи фундамент нинішньої радикальної економічної реформи, думати про прийдешній день, і про наше завтра.
Другий. У нашому мисленні, оцінках навколишнього світу відбулася переоцінка цінностей. Ще два десятиліття назад димлячі труби, павутина ліній електропередач вважалися символом прогресу. Люди раділи, бачили в цьому заставу поступального розвитку. А сьогодні з трубами, що димлять, ми зв'язуємо забруднення біосфери. Забруднення, що часом перевищує компенсаторні можливості природи. Про це багато пишуть, ще більше говорять, але переважна більшість дій, на жаль, на цьому і завершується.
Третій. Одна народна мудрість із глибини століть учить: не плюй у колодязь, прийдеться водиці напитися! А ми плюємо і при цьому обурюємося: „Так чого ж брудною стала вода! Ну, просто пити огидно!”
Якщо вдуматися - стає страшно. У деяких промислових містах, а їх можна назвати чимало, буквально важко дихати. Результат безконтрольного, нічим не обмеженого техногенного впливу людини на природу досяг апогею. Ніколи раніше у своєму поступальному русі на шляху прогресу ми не порушували настільки явно і грубо екологічні зв'язки в природі.
Задумаємося над словами В. Распутіна, одним з перших, хто виступив на захист перлини планети - славного Байкалу: " Природа сама по собі завжди моральна, аморальною її може зробити лише людина... Це вона з благанням, надією і застереженням денно і могутньо дивиться в наші очі душами померлих і ненароджених, тих, хто був до нас і буде після нас”.
Треба згадати й одну просту істину: чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять.
Охорона природи - завдання нашого століття, проблема, що стала соціальною.
Відповідальна і діюча політика стосовно навколишнього середовища буде можлива лише в тому випадку, якщо ми нагромадимо надійні дані про сучасний стан середовища, обґрунтовані знання про взаємодію важливих екологічних факторів, якщо розробимо нові методи зменшення і запобігання шкоди, що наноситься Природі Людиною.
Я вважаю, що екологічна проблема одна з найбільш важливих завдань людства. Від вирішення цієї проблеми залежить майбутнє всієї планети. І вже зараз люди повинні це розуміти і брати активну участь у боротьбі за збереження світу. Нехай внесок кожного не такий вже значний, але як говориться :"Зі світу по нитці - голому сорочка".

ЛІТЕРАТУРА
1. Джигерей В.С., Житецький В.У. Безпека життєдіяльності, – К., 2000.
2. Желібо Е.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності, – К., 2002.
3. Ісаченко А. Г. Екологічні проблеми, – М., 1996.
4. Кузьменок Н., Стрельцов С., Кумачев А. Екологія на уроках хімії, Мінськ, 1996.
5. Лосєв А. В., Провадкін Г. Т. Соціальна екологія, К., 2000.
6. Новіков Ю. В. Екология, окружающая среда и человек, – СПб, 2001.
7. Ален Роберт. Як врятувати Землю. Всесвітня стратегія охорони природи.
8. Яблоков А.В., Остроумов.А. Рівні охорони природи, – М., Наука, 1991.
9. Аркачев Ю.К. Острівці серед асфальту // Здоров'я, – 1987, – № 6.
10. Галушкіна Т. Екологічний менеджмент в Україні. Економіка України. – № 6. – 1999.
11. Полетаєв П.І. Відновити гармонію людини та природи. "Здоров'я", 1989, – №6.